"Як підтримувати дитину в умовах стресу?"

«Якщо квітка не цвіте, ми виправляємо умови, в яких вона росте, а не саму квітку».Як підтримати дітей у нашому метушливому житті, розписаному по хвилинам? Один із способів – осмислити пріоритети. Для дітей важливий не тільки академічний досвід, але й можливість встановити зв'язки з іншими людьми в рамках позитивної та приємної взаємодії. Насамперед можна знизити свій власний ритм життя. Секрет не в тому, щоб РОБИТИ; секрет у тому, щоб просто БУТИ. Це розуміння служить підтримці соціальної активності в умовах безпеки та зниженню стресового навантаження, якого постійно зазнає наш організм. Ось кілька простих порад, які допоможуть вам «сповільнитись» та розділити позитивні переживання зі своєю дитиною: 1. Дивіться на дитину з теплотою та ніжністю. 2. Запитуйте дитину, чим би вона хотіла зайнятися. 3.Ходіть на прогулянки. 4. Створюйте можливості для спілкування за їжею. 5. Грайте та веселіться разом з дитиною. 6. Більше рухайтесь. 7. Слухайте музику.


/Files/images/1псих.jpg /Files/images/4псих.jpg

/Files/images/2псих.jpg /Files/images/5псих.jpg

/Files/images/3псих.jpg /Files/images/6псих.jpg

Поради батькам "Що робити, якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу"

/Files/images/1бул.jpg /Files/images/2бул.jpg

/Files/images/3бул.jpg /Files/images/4бул.jpg

/Files/images/5 бул.jpg /Files/images/6бул.jpg

Рекомендації щодо запобігання насильства над дітьми

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість ( негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
3.Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
4.Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення ( грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права ( на навчання, відпочинок тощо ) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів)
6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.

7.Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8.Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.
9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.
10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.
Насильство в родині - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини, так і громадянина, а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю

Форми домашнього насильства

Фізичне насильство над дитиною - дії із застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення їй фізичного страждання, що заборонені законом. Фізичне насильство в сім'ї передбачає умисне нанесення одним членом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті, порушення фізичного або психічного здоров'я, посягання на його честь і гідність.

Психологічне насильство - вплив однієї особи (групи осіб) на психіку дитини, з використанням словесних образ, погроз, переслідування, залякування, критика, маніпуляції, що може призвести до виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного розвитку тощо.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Сексуальне насильство або розбещення - протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування, сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії сексуального характеру

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

захворювання, що передаються статевим шляхом;

синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;
уникнення контактів з ровесниками;
дитяча або підліткова проституція;
вагітність;
вчинення сексуальних злочинів;
сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

нерозбірлива та/або активна сексуальна поведінка;

створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;
відсутність догляду за собою;
боязнь чоловіків, конкретних людей;
синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, людські укуси.

Як допомогти дитині, якщо вона стала свідком проявів насильства в сім’ї?

Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє.
Слід обов'язково вислухати дитину до кінця, на перебиваючи та не оцінюючи її. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує цей біль.
Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.
Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, не має її провини.
Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до психолога

Як зупинити булінг: поради для батьків

wym-1669199670289

Неблагополучні сімейні фактори, що впливають на булінг

- недолік тепла і включеності сім'ї в життя дитини;
- недолік контролю і спостереження;
- допущення вседозволеності;
- жорстокий стиль виховання з застосуванням фізичних покарань.

Рекомендації батькам п'ятикласників

У ваших дітей адаптаційний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними та терплячими;
у п'ятому класі розширюється обсяг матеріалу з основних предметів, зростає кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків, допоможіть дитині виконувати завдання, якщо в цьому виникає потреба;
забезпечте своїм дітям вміле поєднання відпочинку, фізичної праці та виконання домашнього завдання;
програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей плідно вивчати окремі правила з математики, української мови, природознавства;
уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей, слідкуйте за тим, щоб удома вони виразно читали усі текстові завдання, що задані з різних предметів;
заохочуйте дітей до повсякденного читання художньої літератури, привчайте їх переказувати прочитане;
стежте за порадами вчителів;
ніколи не поспішайте з висновками а ні про дитину, а ні про вчителів - поспілкуйтесь з вчителями;
привчайте дитину користуватися різноманітними словниками та додатковою літературою;
п'амятайте, клас, де навчається ваша дитина - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чім згуртованішими будуть ці колективи, тим кращою буде атмосфера, в якій формується ваша дитина. Це залежить від кожного й від вас теж;
не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати;
керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад;
дбайте про всебічний розвиток своєї дитини;
намагайтесь ставити себе на місце дитини;
пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог;
намагайтесь якомога більше часу проводити з власною дитиною, цікавтесь її інтересами, будьте уважними до потреб дитини;
будьте толерантними у спілкуванні з дитиною.

Поради психолога батькам першокласників:

· повинен бути режим дня і обов’язки у дитини, що є інструментом формування особистості;

не забувайте про родинні ритуали;

· формуйте позитивне ставлення до школи;
· формуйте адекватну самооцінку;
· не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;
· навчайте етичним нормам спілкування з дорослими та однолітками;
· привчайте самостійно долати труднощі;

навчайте розподіляти свій час;

· частіше хваліть, а не дорікайте;
· не порівнюйте дитину з іншими дітьми;
· пам'ятайте, що кожна людина має право на помилку;
· обов'язково знайдіть півгодини для спілкування з дитиною;
· якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.

Рекомендації для батьків «Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини»

В умовах військового стану більшість дітей перебуває у стані стресу чи тривоги.
Стрес - несприятливий грунт для розвитку. І щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропоную звернути увагу на наступні пункти:
1. СКЛАСТИ ЧІТКИЙ РОЗКЛАД/РЕЖИМ

Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на чільне місце і постарайтеся дотримуватися режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо)

Режим створює зону безпеки та позитивно позначається на нервовій системі дитини.
2. ОРГАНІЗУВАТИ РОБОЧУ ЗОНУ
Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Всі зайві і відволікаючі очі дитини предмети, рекомендую прибрати.
Також, на працездатність дитини впливає світло. Яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.
3. ОРГАНІЗУВАТИ ФОРМУ
Дитина не повиненна сидіти в піжамі. Віна і так займається вдома (а будинок не асоціюється з навчальною діяльністю у дітей, більше з відпочинком).
Учневі буде набагато простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (що асоціюється з навчанням) одяг.
4. РОБИТИ ПЕРЕРВИ
Фокус уваги школяра на відеоконференції/уроці 20 хвилин. Не більше.
Дитина прикладає чимало зусиль, щоб сконцентруватися і зрозуміти, що їй там на зворотньому боці екрану намагаються донести.
Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, щоб діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах).
Приступати до виконання домашньої роботи рекомендую не раніше, ніж через годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.
5. ЗАОХОЧУВАТИ СПІЛКУВАННЯ З ОДНОЛІТКАМИ
Провідна діяльність середніх і старших школярів - це спілкування. Та й в цілому школярі (в тому числі і молодші) звикли проводити багато часу в колективі, спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції.

Заохочуйте спілкування, розмови, ігри онлайн з однокласниками.

6. ЗНИЗИТИ ОЧІКУВАННЯ І ВИМОГИ
Умови навчання, війна, страхи і тривога, все це заважає дитині розуміти і вчитися як раніше. Тому, якщо ви помітили, що оцінки і успішність вашого сина/дочки погіршилася - не лайте, не тисніть, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію.
Адже це може бути одним з ознак стресу, і дитина потребує допомоги, підтримки та відкритого діалога з батьками.
Якщо ми будемо вимагати тільки позитивних оцінок - це посилить тривогу дитини і наші з стосунки погіршаться.
7. МОТИВУВАТИ І ЗВЕРТАЙТЕ УВАГУ НА УСПІХИ
Не змушуйте дитину, а мотивуйте її. При цьому не забувайте відзначати її успіхи, і якщо порівнюєте, то тільки з самою собою.
Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте.

Поради щодо стабілізації психологічного стану батьків, які сумують за домом.

  1. Не звинувачуйте себе ні в чому (не поїхали раніше, поїхали не туди, чому поїхали, а не залишилися тощо). Запам’ятайте: під час війни будь-які прийняті вами рішення про безпеку вашої сім’ї, є правильними.
  2. Відслідковуйте негативні думки та виділіть собі час на них (техніка «Будильник»: я подумаю про це з 10.00 до 11.00, в інший час буду вільним/вільною від цих думок), переключайте себе на позитивні думки/спогади.
  3. Фокусуйтесь на позитивних спогадах, які є для вас підтримкою.
  4. Якщо відслідковуєте, що ви застрягли на якійсь думці, переключіть себе на просту дію (наприклад, помийте посуд, пройдіться, зваріть кави тощо).
  5. За можливості, підтримуйте спілкування з іншими людьми, не тільки смс-повідомленнями, а й за допомогою відеозв’язку.
  6. Відслідковуйте власне дихання: там де ви завмираєте – якщо ви затамували дихання або воно поверхневе – покладіть одну руку на живіт, іншу на плече та почніть дихати животом, таким чином, щоб рука, яка лежить на животі, почала підніматися.
  7. Дайте собі можливість прожити емоції – спогади про дім, роботу, близьких, які залишись, можуть викликати сум, тривогу, страх – дозволяйте собі ці почуття (наприклад, дайте собі можливість поплакати, посумувати).
  8. Реагуйте на свої потреби та намагайтеся їх задовольняти.
  9. Спогади про дім та бажання повернутись, побачити близьких людей, можуть викликати наступні тілесні реакції: тремор, труднощі із засинанням, прискорене серцебиття, спазми тощо. При цьому можна, якщо тремор – підсилити тремтіння (пострибати, потрусити руками тощо), якщо морозить – накритися ковдрою, якщо труднощі із засинанням – за дві години вимкнути перегляд новин, відслідковувати дихання, обійняти близьких, які поруч, зробити очима 8-ку тощо.
  10. Відслідковуйте негативні поведінкові реакції, наприклад, бажання дистанціюватися від усіх та ізолюватися; напади агресії, що спрямована на себе; вживання алкоголю, думки на кшталт “Нічого не має більше сенсу, я все втратила/втратив”, “Мене більше нічого не цікавить, я нічого не хочу робити”, “Я не зможу знайти роботу” тощо. Якщо вони є – формуйте нові ритуали та нові сенси (наприклад, долучайтеся до волонтерства, якщо немає змоги працювати, гуртуйтеся з однодумцями тощо).
  11. Обмежте перегляд новин, безперервне читання соціальних мереж. Виділіть час для новин та споживайте новини тільки з перевірених джерел.
  12. Виконуйте фізичні вправи, які допоможуть впоратися з напруженням та стресом (фізична зарядка, йога, прогулянки на свіжому повітрі).
  13. Якщо ви відчуваєте, що ваш стан не змінюється і вам важко з ним впоратись самостійно, вкрай важливо звернутись за професійною психологічною допомогою

Як говорити з дітьми про війну.

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину.

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну.

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни.

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче.

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі.

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини.

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе.

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.

Пам'ятка для батьків "Як позбутися власного гніву"

1. Налагодьте взаємини з дитиною, щоб вона почувалася із вами спокійно і впевнено.
Проводьте разом якомога більше часу. Слухайте свою дитину, діліться з нею своїм досвідом. Якщо в сім'ї кілька дітей, намагайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, але приділяйте увагу кожному з них. Розповідайте про своє дитинство, перемоги і невдачі.
2. Стежте за собою, особливо в ті хвилини, коли ви перебуваєте під впливом стресу і вас легко розгнівати
Відкладіть або зовсім скасуйте спільні справи з дитиною, якщо це можливо. Поясніть свій стан. Намагайтеся не торкатися до дитини у хвилини роздратування
3. Якщо ви засмучені, то діти повинні знати про ваш стан
Говоріть дітям про свої почуття, переживання, потреби: "Я дуже засмучена, хочу побути наодинці. Пограй, будь ласка, в іншій кімнаті. Через кілька хвилин я заспокоюся, а зараз, будь ласка, не чіпай мене"
4. У хвилини, коли ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе що-небудь приємне, що могло б вас заспокоїти
Прийміть теплу ванну, душ. Зателефонуйте друзям. Просто розслабтеся, лежачи на дивані. Випийте чаю. Послухайте улюблену музику
5. Намагайтеся передбачити і запобігти можливі неприємності, що можуть викликати ваш гнів
Не давайте дитині грати з тими речами і предметами, що вам дуже дорогі. Не дозволяйте гнівати себе. Вмійте передчувати власний емоційний зрив і не допускайте його, володіючи собою і ситуацією
6. До деяких особливо важливих подій слід готуватися заздалегідь. Намагайтеся передбачити можливі нюанси і підготувати дитину до майбутніх подій
Вивчайте можливості вашої дитини. якщо вам належить уперше відвідати лікаря, піти до дитячого садочка та інше, продумайте все заздалегідь.

Кампанія ЮНІСЕФ "Викресли Булінг"

wym-1638878331563

Виховання здорових стосунків може допомогти зупинити булінг

Попередження булінгу та втручання у разі такого інциденту – це більше, ніж просто його припинення. Це сприяє також розвитку здорових стосунків.
Здорові стосунки передбачають взаємодію між людьми на основі взаємної поваги, чи то особисто, чи через Інтернет.
Метою є надання допомоги у забезпеченні того, щоб усі учні мали здорові, безпечні, засновані на взаємній повазі і доброзичливі стосунки з усіма людьми в їх житті.
Вчителі, батьки та інші дорослі надають підтримку і дають особистий приклад дітям, показуючи їм, якими мають бути здорові стосунки.
Позитивні стосунки дітей з іншими дітьми залежать від позитивних стосунків із дорослими.
Учні, які здатні підтримувати здорові стосунки, навряд чи будуть знущатися з інших, скоріше вони будуть підтримувати учнів, які є об’єктом булінгу, і будуть більш здатними досягти своїх цілей в освіті.

Пропагування здорових стосунків є головним способом запобігання булінгу і створення безпечної і приязної атмосфери у школі.

Юридичні норми, які забороняють застосовувати фізичні покарання та насильство

Закон «Про попередження насильства в сім’ї» та Сімейний Кодекс України чітко забороняють застосовувати фізичні покарання по відношенню до дітей. Також ряд інших юридичних статей порушує тему тілесної недоторканності та гідності кожної людини.
Конституція України
Стаття 28 Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Стаття 52 Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.
Конвенція про права дитини
Стаття 3 Держави-учасниці зобов’язуються забезпечити дитині таких захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Закон України «Про попередження насильства в сім‘ї» Стаття 15 Члени сім‘ї, які вчинили насильство в сім‘ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільноправову відповідальність відповідно до закону.

Як впливають фізичні покарання на дитину?

-призводять до того, що дитина не вчиться поважати батьків, а боїться їх;
-погіршюуть зв'язок з батьками, кидаючи тінь на стосунки з іншими людьми; якщо стосунки дитини з батьками не опираються на почуття безпеки та взаємної поваги, то дитина у своєму дорослому житті будуватиме свої стосунки з іншими на тих підставах, яких навчилася від батьків: на страхові та використанні фізичної переваги, а не на повазі;
-призводять до того, що дитина контролює свою поведінку тоді, коли дорослий поряд, а коли його немає, робить, що хоче;
- дають дитині інформацію про предметне трактування (батько, порушуючи природні кордони тіла дитини, показує їй, що це простір, який можна легко порушувати, не рахуючись із думкою дитини);
-формують у дитини переконання, що людина, яку ти любиш, може завдавати біль.
Б’ючи дітей, ми вчимо їх, що вирішення проблем за допомогою сили дозволене. Навчений таким чином малюк потім може віддзеркалювати поведінку батька та у конфліктних ситуаціях також бити слабших, наприклад, друзів у дворі. Або може вирости надто покірною людиною, яка коритиметься волі інших людей. Фізичні покарання принижують (дитина мусить визнати перевагу сильнішого дорослого), а принижена дитина втрачає віру у свої можливості.
Жоден батько, виховуючи своїх дітей, не хоче їх кривдити. Ми виховуємо дітей, щоб вони були добрими, вміли дотримуватися правил та законів, вміли кохати, поважали себе та інших, були самостійними, допитливими, щасливими, дружніми і т.п. Тому важливо, щоб батьки своєю поведінкою давали дитині приклад, бо діти найлегше вчаться шляхом наслідування. В першу чергу, наслідуючи найближчих людей, тобто батьків.

Як не допустити депресії у дітей?

1. Правильно організуйте режим дня дитини, намагайтеся дотримуватися його постійно, зверніть особливу увагу на те, як ваша дитина проводить дозвілля (скільки часу проводить за комп'ютером, гуляє, спілкується з друзями тощо)
2. Постарайтеся зрозуміти, в чому причина поганого настрою вашої дитини (може бути це затяжний конфлікт із значущими людьми, невирішена особиста проблема, перевтома або хронічний стрес)
3. Фізичні навантаження і свіже повітря, піднімаючи настрій, теж допоможуть в боротьбі з депресією
4. Якщо все-таки ваша дитина схильна до депресії, незважаючи на ваші старання, звертайтесь до спеціалістів
5. Будьте уважні до своєї дитини, її проблем, не відштовхуйте її від себе, не прикривайтесь відсутністю вільного часу
6. Приділяйте час своїй дитині, розповідайте їй кумедні або повчальні історії зі свого життя, обговорюйте з нею сімейні проблеми тощо

Пам'ятка батькам обдарованої дитини

1. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини
2. Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються вам безглуздими
3. Залишайте дитину саму і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами
4. Допомагайте дитині формувати власну систему цінностей, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями
5. Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесниками творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс
6. Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини - терпіння
7. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного
8. Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення

/Files/images/ps/Отсканированные документы (12)_page-0001.jpg

Наказ МОН України від 02.10.2018№ 1047 "Методичні рекомендації щодо виявлення,реагування на випадки домашнього насильства івзаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами".wym-1618410585649

Безкоштовні телефони «Гарячі лінії»

Національна дитяча«гаряча лінія»Центру «Ла Страда- Україна»0-800-500-333(для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.
Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія»з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога)116-123(цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів)0-800-500-225 та 116-111

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги

Зателефонувавши зa номером 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

  • інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
  • безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
  • правові консультації;
  • зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

/Files/images/ps/Информационный_буклет_1_1.jpg

/Files/images/ps/Информационный_буклет_1_2.jpg

Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
2) притулки для дітей;
3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5) центри соціально-психологічної допомоги;
6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

Шкідливі звички та їх вплив на підростаючий організм

Найпоширенішими серед шкідливих звичок є куріння, вживання алкоголю і наркотиків.
На молодий організм, який перебуває в стадії фізичного і психічного розвитку, тютюновий дим впливає особливо сильно: затримується розвиток підлітка, знижуються захисні сили організму, порушуються процеси обміну. Куріння згубно діє на розумові здібності людини: послаблюється увага, погіршується пам’ять, спостерігається відставання у фізичному розвитку (втрачається вага, слабне м’язова система). Куріння спотворює і зовнішній вигляд. Через високий вміст шкідливих речовин шкіра курця стає блідою і передчасно зів’ялою, волосся втрачає блиск та еластичність, нігті починають ламатися, жовтіють зуби.
Вживання наркотиків викликає глибоке виснаження фізичної, психічної функції людини. Наркотичні речовини мають властивість при тривалому вживанні включатися в обміни речовин людини. Наркотичні речовини стають для неї життєвонеобхідними. Їхня відсутність спричинює хворобливий стан організму, який проявляється болем у м’язах, суглобах, животі, пригніченим настроєм і непереборним бажанням за всяку ціну отримати чергову дозу. Тому люди страждають від безсоння, страхітливих снів.
Алкоголь пригнічує діяльність центрів мозку, зменшує надходження кисню у головний мозок, що зумовлює ослаблення діяльності мозку й у свою чергу, до поганої координації рухів, промови, що збивається, нечіткості мислення, втрати уваги, здібності логічно й правильно приймати рішення.
При систематичному вживанні алкоголю розвивається небезпечна хвороба - алкоголізм; при тривалому палінні - рак легенів і хвороби ясен; при навіть короткочасному вживанні наркотичних речовин - руйнування мозку, і, отже - ОСОБИСТОСТІ.
Таким чином, алкоголь, тютюн і наркотики особливо активно впливають на несформований організм, поступово руйнуючи його.
Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.
Діти намагаються бути схожими на дорослих, копіюють їхню поведінку, звички, їм складно втриматися від негативу, якого так багато навколо. Правильне виховування, тобто батьківський приклад і любов – чудове щеплення від шкідливих звичок!!!

Рекомендації батькам щодо профілактики суїцидів у дітей та підлітків

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають по­кращення взаємостосунків у сім'ї, підвищення самооцін­ки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім'ї. Всі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїци­дальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки доцільно користуватися наступними заходами:
- завжди підкреслюйте все добре й успішне, що влас­тиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміц­нює віру у майбутнє, покращує її стан;
- не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;
- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

- приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

- слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї
сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
Батькам необхідно звертати увагу на такі моменти у поведінці та висловлюваннях підлітків, схильних до кризових ситуацій і суїцидальних спроб:
- скарги на відсутність сенсу життя: "Навіщо мені жити?", "Який сенс в тому, що я живу?";
- висловлювання дитини: "Мені усе надоїло!",«"Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!";
- скарги на дурні передчуття: "Я відчуваю, що скоро помру!";
- підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, до похоронних ритуалів;
- словесні натяки на смерть, що наближується: "По­терпіть, недовго Вам залишилося мучитися!", "Ви ще по­жалієте, але буде пізно!";
- наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з'ясування стосунків;
- раптове, без видимих причин, настання спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії;
- таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати;
- тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.
У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися наступним чином:
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприй­мала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем - довірити вам усю правду, те, що в думках у дитини.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з "проблемою", го­воріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямоліній но, що може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не вда­вайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання ("Що трапилося?", "Що відбулося?"), які бу­дуть для дитини менше загрозливими, аніж складні, "розслідувальні" запитання.
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про інтимні, особистісні, хво­робливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зроби­ти боляче.
10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що стра­ждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може приму­сити вас відчувати себе безпорадними і нерозумними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть ря­тувати її - ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.

12. І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не го­воріть нічого, але будьте поруч!

Покарання в практиці сімейного виховання

- покарання не повинно шкодити здоров‘ю ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним );
- якщо є сумніви (карати чи не карати ) - не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м‘які, довірливі й нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «на всяк випадок»;

- за один раз - одне покарання. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із покарань – страва не для дитячої душі! Покарання не за рахунок любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді, на які вона заслуговує;

- строк давності. Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою;
- покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку;
- без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє в зворотній бік;
- дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може засмучувати тих, хто її любить.
Для створення здорових, гармонійних взаємин між батьками й учнями важливо враховувати різні фактори. Це вікові особливості дитини, стиль батьківської поведінки, родинне спілкування, причому щоденне, яке створює специфічні стосунки між дитиною й батьками.

Поради з безпеки в Інтернеті для дітей

Розуміння всіх загроз, які є в Інтернеті, змушують батьків хвилюватися. Розглянемо кілька порад, які дозволять запобігти небезпеці, яка криється в Інтернеті.

1. Вимкніть зайві функції на мобільному телефоні дитини. Це попередить можливі випадки кібербулінгу.
2. Тримайте мобільні телефони у кімнатах, де постійно хтось буває. Коли дитина думає, що за нею хтось спостерігає або може побачити екран її телефону, вона менш схильна здійснювати небезпечні дії в Інтернеті.
3. Навчіть дитину правильної онлайн-поведінки. Починайте якомога раніше – це допоможе сформувати правильні звички.
4. Обмежуйте час, який дитина проводить за електронними пристроями. Педіатри й дитячі психологи не рекомендують давати доступ до гаджетів дітям до двох років. Дошкільнята і молодші школярі повинні використовувати гаджети тільки під наглядом батьків.
5. Будьте в курсі нових інтернет-тенденцій. Постарайтеся розібратися в нових соціальних мережах і визначте, чим вони можуть бути небезпечні для дітей.
6. Слідкуйте за дитиною в соціальних мережах. Іноді просто присутність батьків змушує дитину поводитися обережніше у соціальних мережах.
7. Поясніть дитині, що розголошувати в Інтернеті особисту інформацію небезпечно. Анонімність в Інтернеті – це ілюзія, і все, що дитина публікує або пересилає іншим людям, може бути оприлюднено.

8. Слідкуйте за тим, щоб дитина дотримувалась вікових обмежень, які встановлюються для окремих сайтів. Такі обмеження спрямовані на те, щоб дитина не переглядала неприйнятний контент, тому їх варто сприймати серйозно.

9. Використовуйте спеціальні програми, щоб блокувати сайти, якщо не хочете, щоб дитина мала до них доступ.
10. Домовтеся з дитиною. Чітко поясніть їй свої очікування і наслідки, які її чекають за порушення правил. Такий договір вимагає зобов'язань і з вашого боку – дотримуйтеся їх.

Безпека - понад усе

Сьогодні практично будь-який електронний пристрій може приймати сигнал Wi-Fi і підключатися до Інтернету. Ще кілька років тому для того, щоб захистити дитину від небезпек Інтернету, досить було відключити модем або встановити на комп'ютер фаєрвол.
Тепер цього недостатньо. Тому на батьків лягає додаткова відповідальність за безпеку дітей в мережі. Дотримуйтесь наведених вище рекомендацій – і ви зможете запобігти багатьом ризикам, пов'язаним з Інтернетом. Дитина зможе безпечно розважатися в Інтернеті і спілкуватися з однолітками.

Як зупинити булінг: поради для батьків

https://www.youtube.com/watch?v=pNCvFAOAQco

Рекомендації батькам старшокласників при виборі професії

Враховуйте психологічні особливості дітей (інтереси, здібності, уподобання, тип особистості)
Покладіть частину відповідальності на дитину. У психології існує термін "професійне самовизначення". Важливо, щоб у підлітка склалося відчуття, що зроблений вибір професії - це його самостійний вибір.
Не вирішуйте самостійно, яка професія для сина чи доньки буде оптимальною. Якщо підлітку здаться, що професію він вибрав не сам, то він і вчиться не для себе. Навчання його обтяжує, сприймається як нудний, обтяжливий обов'язок. Відчуття самостійного вибору значно стимулює до просування на шляху професійного розвитку.
Діліться з дитиною тією інформацією, якою володієте. Розповідайте, що являє собою та чи інша професія, де можна найти роботу, які обмеження вода накладає, які якості для неї потрібні.
Діліться з дитиною власним досвідом самовизначення, переживаннями і сумнівами власного юнацького життя.
Обговорюйте з дитиною шляхи його майбутнього. Запропонуйте пофантазувати: "Давай уявимо, які ще професії ти міг би вибрати". Наявність запасного варіанта дозволяє знизити напругу в ситуації вибору професії.
Якщо дитина вибирає професію батьків або інших родичів, обговоріть мотиви її вибору, щоб зрозуміти наскільки вона відповідає його інтересам і здібностям.
Підтримуйте дитину на шляху самовизначення. Відчуття підтримки надає впевненості у своїх силах, спонукає до професійних досягнень.

Рекомендації щодо формування позитивної мотивації до навчання

Чітко ставте мету перед дитиною: чого вона хоче досягти, якими знаннями має для цього володіти
Визначайте з дитиною терміни реалізації поставленої мети (коли я це виправлю, вивчу)
По можливості визначайте прикладну спрямованість навчання (навіщо мені це треба знати, як я це застосую в житті?)
Чітко і вчасно відстежувати результати діяльності власної дитини в процесі всієї роботи (навчання)
Висувайте посильні вимоги до дитини ("Проте ти можеш...")
Розробіть прийоми заохочення (похвала при всій родині). Хваліть за справу - стимулюйте мотивацію
Позитивно, регулярно підтримуйте дитину. Добре слово і слушна порада ліпше ніж осуд
Формуйте позитивний стимул. Покарання позитивних емоцій не викликає
Не порівнюйте результати навчання вашої дитини з результатами однокласників, це може призвести до роздратування
Демонструйте своїй дитині повагу і впевненість у тому, що в неї все вийде

Виховання та покарання

Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, аби створити в родині атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту
Не дивіться на дитину як на особисту власність. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну
Не виражайте часто свого незадоволення, критики - це тільки породжує неприязнь в стосунках дітей і батьків
Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення
Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана
Будьте тактовними у стосунках з дітьми
Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки

Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах

Насильство над дітьми - це протиправний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: "Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання"
Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою

Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя

Рекомендації для батьків “Як допомагати дитині з виконанням домашніх завдань в умовах дистанційного навчання”

1. Важливо мати особисті інтереси, не пов’язані з дитиною для відновлення власного ресурсу
2. Зберігайте спокій. Агресивні, злі, дратівливі батьки не в змозі допомогти дитині. Освоюйте навички саморегуляції свого емоційного стану: дихальні вправи, рахунок до 10, релаксаційні вправи тощо.
3. У сучасних дітей через гаджети, інформаційну перенасиченість процес самоорганізації запізнюється. Прийміть той рівень самоорганізації, на якому знаходиться ваша дитина.
4. Допоможіть дитині структурувати навчання. Коли дитина бачить багато завдань (більше 8), у неї часто починається паніка, їй легше взагалі все закрити. Складіть із дитиною план: ти починаєш з оцього, потім робиш це. Дитину будь-якого віку навчайте розбивати велике завдання на маленькі частини.
5. Допоможіть дитині обрати,з якого завдання почати – простого чи складного. Це залежить від того, як ваша дитина «вступає в діяльність». Якщо дитина активно «входить» в урок, але й швидко втомлюється; схоплює інформацію миттєво, але може не довго її пам’ятати, то необхідно складне давати на початку, а після уроку робити зарядку.
Якщо дитина «вмикаються» не так швидко, але витримують триваліше навантаження, то треба на розгін давати легші завдання, а складні — потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику, якщо вона їх не відволікає, а також робити перед уроком зарядку.
6. Залучайте в навчання м’яко, із повагою до кордонів дитини, без примусу. Маємо пам’ятати, що в кожної людини є інерція. Коли маленька дитина грається, а вже треба сідати за уроки — допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який покличе до навчання. Можна просто сказати: «За 10 хвилин сідаємо за уроки». Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини.
7. Обговорюйте з дитиною, чи потрібна їй допомога, яка і кого саме з батьків. А потім – що вдалося, що ні і чому саме.
8. Пам’ятайте, що не потрібно робити за дитину завдання. Але деяким дітям важливо, щоб батьки були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, аби були присутніми. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки — між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
9. Створіть з дитиною ігрове середовище. Можна озброїтися чарівною паличкою, якою торкатися лоба дитини і казати: «Ти з усім впораєшся». Чарівний будильник, що позначає початок і кінець занять. Не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості — ну, і для себе принагідно.
10. Застосовуйте метод «зеленої ручки» — помічайте й зауважайте не недоліки, а успіхи. Дитина перебуває в напрузі, тож маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре.
11. Намагайтеся наповнювати день різноманітними заняттями, не перетворюйте його для дитини на суцільне виконання домашніх завдань. Школа — це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того почуваються без вини покараними, і для нас важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

Повірте в свою дитину! Поради психолога батькам випускників

ЗНО — це відразу два екзамени — випускний і вступний.
А отже значення його — удвічі більше, відповідно й тривоги також більше. У цей період старшокласники, незважаючи на відчуття дорослості, як ніколи потребують підтримки з боку батьків.
Шановні батьки! Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у дитини, на кшталт, – «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, – «подивись, як інші стараються…» тощо.
Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивнихсторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в неї.
Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».
Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:
· забути про минулі невдачі своєї дитини;
· допомогти дитині знайти впевненістьу тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;
· пам’ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.
Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо.
Пам’ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до ЗНО:
Приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров’я, проявляйте турботу про її потреби).
Забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.
Контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.
Ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.
Зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів. Пам’ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку. При цьому не зловживайте солодощами і борошняними виробами.
Залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов’язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.
Допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках вашого дому.

Придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню (збірникитестів). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.

Вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.
Виражайте готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.
Розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.
Прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і кінцевий вимір її можливостей.

Дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам’ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Незадовільний результат – це не трагедія, це досвід. Не махайте приречено руками, не вішайте ярлики “нездара” на свою дитину. Поговоріть про те, що трапилося. Наші діти не просто складають іспити із навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, не розгубитися, упоратися із хвилюванням. Цього неодмінно треба вчити та вчитися.
Вірте в свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Як говорити з дітьми про епідемію

"Боятися - це нормально"
"Страх стає меншим, коли ним ділишся. Говори зі мною"
"Всі епідемії закінчуються і все стає, як раніше"
Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії

Пограйте в "Фортецю", переможіть віруси

Створіть щоденні, сімейні, позитивні ритуали
"Страх зменшується, коли знаєш, що робити, щоб захистити себе". Поясніть, що вже робите
Обмежте перегляд новин вдома
Нехай дитина поговорить з бабусею/дідусем онлайн

З чим росте дитина, те з неї і виросте?

1. Якщо дитина росте у ворожнечі, то вчиться бути агресивною.
2. Якщо дитина росте серед глузування, то вона стає замкнутою.
3. Якщо дитина росте серед докорів, то звикає жити з почуттям вини.
4. Якщо дитина росте в чесності, то вона вчиться бути справедливою.
5. Якщо дитину постійно підбадьорювати, то вона вчиться вірити в себе.
6. Якщо дитину постійно хвалити, то вона вчиться бути благородною.
7. Якщо дитина росте в любові, то вона вчиться вірити в людей

Караючи, подумай: "А навіщо?" (пам'ятка для кожного за В.Леві)

  1. Покарання не має шкодити здоров'ю дитини – ані фізичному, ані психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання має бути корисним.
  2. Якщо у Вас є сумніви : карати або не карати, НЕ карайте. Навіть, якщо вже зрозуміли, що Ви занадто довірливі й нерішучі.
  3. Жодної " профілактики ", жодних покарань „про всяк випадок”!
  4. За один раз – одне. Навіть, якщо скоєно відразу кілька вчинків, покарання може бути суворим, проте лише одне й за все „оптом”, а не по одному за кожну провину.
  5. Краще не карати зовсім, аніж карати з запізненням.
  6. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині починати життя спочатку.
  7. Якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога сили над слабкістю, як приниження.
  8. Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не гніву, а засмучення від провини.

10 правил для батьків

Ці правила були прийняті у Міжнародний рік дитини. Вони містять педагогічні настанови Песталоцци, Фребеля, Черні: враховують і сучасний практичний досвід.

  1. Любіть свою дитину! Радійте з її присутності, приймайте її такою, яка вона є, не ображайте, не принижуйте її, не підривайте її впевненості у собі, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас.
  2. Охороняйте свою дитину! Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть, коли треба – жертвуйте своїми інтересами і ризикуйте власним життям.
  3. Будьте добрим прикладом для вашої дитини! Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей: самі живіть згідно з ними. Нехай у вашій сім`ї побутують чесність, скромність. Порушення батьками подружньої вірності, збагачення безчесними засобами – все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.
  4. Грайтеся зі своєю дитиною! Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтеся так, як їй подобається, її гру сприймайте серйозно.
  5. Працюйте зі своєю дитиною! Допомагайте їй, коли вона намагається приймати участь у роботі вдома, в садку. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.
  6. Покажіть дитині можливості і межі людської свободи! Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть якщо це пов`язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь-якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.
  7. Привчайте дитину бути слухняною! Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямовувати її таким чином, щоб її дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим. Дитину треба заохочувати до додержання встановлених правил.
  8. Надавайте дитині можливостей таких переживань, які матимуть цінність спогадів! Дитина „живеться”, як і дорослий, переживаннями, що дають їй змогу орієнтуватись в подіях, ознайомитися з життям інших людей і з навколишнім світом. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.
  9. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Хай навіть не безболісно, але самостійно!
  10. Чекайте від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду!

Поради психолога

Повноцінний сон – це ознака здорової нервової системи. Якщо дитина важко засинає , прокидається, плаче чи розмовляє уві сні або постійно рухається у ліжку – це привід для тривоги батьків. Німецький лікар Гізела Еберлейн зазначає: „У дітей молодшого віку основою страху є невирішені конфлікти. Дитина відчуває себе в небезпеці, непокоїться, погано спить”. Поганий сон свідчить про те, що дитина не може впоратися зі своїми переживаннями. У більшості випадків за цим стоять порушена довіра або брак батьківської любові.

Дуже важливо знати душевний стан дитини, частіше розмовляти з нею про різні події, які трапляються в її житті, заздалегідь знати, як вона може відреагува-ти на певну ситуацію. Відчуваючи стосунки дорослих, дитина може стати скутою.

Отже, якщо дитина погано спить, потурбуйтеся, щоб упродовж дня не перевантажувати її подіями, які можуть мати сильний емоційний вплив на неї: тимчасово не водіть дитину в людні місця (цирк, зоопарк), дозволяйте їй гратися з більш спокійними, врівноваженими дітьми. Дорослим, які в цей час будуть біля дитини, треба уважно слідкувати за собою, поводитися так, щоб на собі відчути, як приємно нікуди не поспішати, із зацікавленістю займатися з дитиною її справами.

За дві години до сну треба дати можливість дитині зупинитись, заспокоїтись, „охолонути”. У цей час треба мінімалізувати емоційні навантаження: ніяких гостей, телепередач для дорослих, гучної музики, фізичних вправ (тиша, спокій, повільні прогулянки та неквапливі розмови. Не потрібно згадувати конфліктні ситуації, повертатися до неприємних дитині розмов. Навпаки, згадуйте про події, за які можна похвалити дитину.

Треба встановити ритуал підготовки до сну: помити дитині ніжки теплою водою, дати теплого молока з медом, почистити зубки, неспішно скласти на ніч свій одяг, лягти в ліжечко. Ці події супроводжуються неквапливою мовою – частина успіху у боротьбі за спокійний сон.

Можна включити спокійну, тиху музику, запалити свічку або не дуже яскравий світильник (спокій, довіра, казковість). Сядьте рядом з дитиною, погладьте по спинці, по голівці (якщо вона не заперечує), розповідайте про щось приємне. Дитина повинна знати, що її люблять і оберігають. Перед сном можна змалювати привабливу перспективу на найближче чи більш віддалене майбутнє.

В цей час найлегше вкласти у свідомість дитині потрібну їй інформацію про людські цінності, про цікаві події, що чекають її після такого потрібного сну. Після таких дій дорослого дитині не будуть снитися кошмари.

Читання виховних казок чи оповідань перед сном, коли спокійний, розслаблений стан сприяє міцному запам`ятовуванню, - це своєрідний засіб зміцнення імунітету дитячої особистості проти агресивних впливів у дитячому житті, оздоровлення психоемоційного стану, формування здорової філософської позиції дитини. Якщо додати до цього дитяче відчуття вашої любові, то все це разом відкриває дитині шлях до здорового спокійного сну.

СЛОВА, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ І ЯКІ РУЙНУЮТЬ ВІРУ ДИТИНИ В СЕБЕ

Слова підтримки:

- Знаючи тебе, я упевнений, що ви усі зробили, добре.

- Ти робиш це дуже добре.

- У тебе є деякі міркування із цього приводу? Чи готовий ти почати?

- Це серйозний виклик. Але я упевнений, що ти готовий до нього.

Слова розчарування :

- Знаючи тебе і твої здібності. Я думаю. Ти зміг би зробити це набагато краще.

- Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована.

- Це для тебе занадто важко, тому я сам це зроблю.

Підтримувати можна за допомогою:

- окремих слів (красиво, прекрасно, здорово).

- висловлювань ("Я горджуся тобою", "Спасибі", "Все йде добре" і так далі).

- дотиків (доторкнутися до руки, обійняти його і так далі).

- спільних дій (сидіти, стояти поряд і так далі).

- вираз обличчя (посмішка, кивок, сміх).

Поради батькам:

Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.

Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Кілька коротких правил

1.Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4.Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6.Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9.Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.

11.Визнайте право дитини на помилку.

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13.Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

  • У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
  • Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
  • Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
  • Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
  • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
  • Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
  • Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
  • Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
  • Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

  • Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
  • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
  • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
  • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
  • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
  • Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів.
  • Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
  • Тільки тоді, коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.
  • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
  • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
  • Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

  • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
  • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

  • Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
  • Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
  • Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

• Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

• Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

• Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

• Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

• Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

• Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

• Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

• Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

Кiлькiсть переглядiв: 360